Вогнем досвітнім освітила: до 150-річчя з дня народження Лесі Українки

 Я не журюся, чи рано, чи пізно загину,
 Я не журюся, що світ сей хороший покину,
 Я не журюся – нехай там життя моє гасне.
 Зоре моя! в тебе світло повік буде ясне.
 Інші будуть співці по мені,
 Інші будуть лунати пісні,
 Вільні, гучні, одважні та горді
 Поєднаються в яснім акорді
 І полинуть у ті небеса,
 Де сіяє одвічна краса,
 Там на їх обізветься луною
 Пісня та, що не згине зо мною.
        Леся Українка

 У 2021 році виповнилося 150 років з дня народження видатної української поетеси Лесі Українки (1871–1913). Цей ювілей відзначається у широкому міжнародному масштабі: він внесений до переліку пам’ятних дат ЮНЕСКО.

 Внесок Лесі Українки у розвиток української літератури важко переоцінити. Ще один видатний український поет і громадський діяч, почесний доктор Харківського університету Іван Франко високо цінив її талант, зауваживши: «Від часу Шевченкового “Поховайте та вставайте, кайдани порвіте” Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої, хворої дівчини».

 Леся Українка була пов’язана численними родинними та дружніми стосунками з вихованцями і викладачами Харківського університету. Згадаймо, наприклад, що у 1901–1903 рр. на фізико-математичному факультеті нашого університету працював її старший брат – Михайло Косач. Уже після смерті поетеси чимало митців, пов’язаних з Каразінським університетом, присвятили їй свої твори. Деякі з них представлені у цьому он-лайн проекті.

 Керівник проекту – канд. істор. наук О. І. Вовк
 Розробка і дизайн – С. В. Лобенко
 Науковий консультант – проф. С. М. Куделко

МузикаОбразотворче мистецтвоЛітература