Епштейн Аркадій Ісаакович

Епштейн Аркадій Ісаакович

(1922–2005)

 Народився у Харкові. У 1940 р. поступив на історичний факультет Харківського університету. З початком Великої Вітчизняної війни, незважаючи на звільнення від служби в армії через поганий зір, пішов добровольцем на фронт. У 1945 р. був демобілізований як інвалід війни і поновив навчання в університеті, який закінчив у 1949 р. Згодом навчався в аспірантурі по кафедрі історії СРСР ХДУ імені О. М. Горького. Захистив кандидатську (1953) і докторську (1988) дисертації.

 Викладав у театральному (1953–1962) та авіаційному (1962–2005) інститутах у Харкові, протягом 2001–2005 рр. за сумісництвом був професором кафедри історіографії, джерелознавства та археології Харківського університету.

 А. І. Епштейн був автором близько 600 публікацій, що виходили друком в СРСР, Україні, Росії, США та Ізраїлі. У 1990-х – 2000-х рр. він був головою редколегії серії «Старовинні міста Харківщини» та членом редколегії серії збірників документів і матеріалів «Краю мій, Слобожанщино», які видавалися Державним архівом Харківської області. Також А. І. Епштейн був членом Вченої ради ДАХО та першим головою Харківської обласної організації Спілки архівістів України. Нагороджений 17 державними нагородами СРСР, України та Ізраїлю.

 Особовий фонд А. І. Епштейна зберігається в ДАХО.